Безпечна дружба

Можна сміливо сказати, що сенсом життя багатьох людей на землі є дружба. Друзями називають тих людей, на яких можна покластись у будь-якій ситуації, вони можуть розділити з нами радість і горе, чи просто мовчати, коли це нам потрібно. Друзі – це рідні нам люди, можливо не по крові, але це наші брати та сестри по думкам, уподобанням та інтересам. Зв'язок, який виникає між справжніми друзями є, на мою думку, найміцнішим. Його можна прирівняти до братерських зв’язків, до цупкого, гнучкого, платинового (тому що цінного), сталевого (тому що вічного) та мармурового (тому що вічного) ланцюга, який не дає розлучити вірних друзів.
Я помічала багато прикладів з життя, коли найкращими друзями ставали, з одного боку, зовсім різні люди. Ця різниця була чітко виражена у рисах характеру, зовнішності, в уподобаннях та інтересах. Існує така думка, що друзі повинні бути у всьому схожі, мати однаковий стиль життя, спільні звички та інтереси. Я вважаю, що вона є не зовсім правильною. Адже постійне проводження часу в однаковій атмосфері, як на самоті так і з другом, є нудним. Набагато цікавіше, коли друзі взаємодоповнюють одне одного. Для прикладу, надзвичайно корисним є симбіоз людей з різними темпераментами: холерика з меланхоліком, сангвініка з флегматиком; з різними поглядами на життя: оптиміста з песимістом; з різними сферами діяльності: спортсмена з ботаніком, чи музиканта з генієм програмування. Життя стає різноманітнішим, наповнюється новими барвами, відчуттями, емоціями, коли поряд є людина, яка може поділитись з тобою своїм внутрішнім світом, відкрити та довірити тобі частинку своєї душі.
Друзі в усьому погоджуються одне з одним та допомагають одне одному, але на жаль, буває і таке, коли слово «так» замінюється на «ні»! Бувають випадки, коли у друзів розходяться шляхи. Дуже важко пережити такі моменти, коли люди , яких ми називали друзями, зраджують нас, залишають напризволяще, або кидають нам виклики, які ми не можемо прийняти. То чи можна таких людей називати друзями? І тоді ми проти своєї волі вимушені сказати «ні»! Адже тільки справжня дружба є безпечною, лише справжня є гарантією не лише весело проведеного часу, але й без школи для нашого здоров’я. Істинний друг ніколи не причинить нам зла, а швидше пожертвує собою заради близької людини!
Усі ми люди, це свідчить про те, що ми можемо зробити неправильний вибір, прийняти хибне рішення, адже ніхто не застрахований від помилки. Я хочу розповісти про такий випадок, який тропився з моєю подругою.
Я щаслива, тому що у моєму житті є люди, яких я можу назвати друзями. Такою подругою для мене є Оля – найближча людина, після моєї матері. Я безмежно радію тому, що у свій час впевнено сказала їй «ні» і вберегла себе та її від вчинення помилки, яка була для мене очевидною.
Оля – промінчик світла у моєму житті, яке я просто не уявляю без неї. Ми познайомились ще у ранньому дитинстві, коли мені було п’ять років, і я не знаю, як я жила без неї до того моменту. Вона абсолютна протилежність мені: легковажна, забудькувата, мрійлива та водночас нестримно вперта! Ольга ніколи не думає про майбутнє, чи про наслідки своїх вчинків, вона живе сьогоднішнім днем і завжди повторює мені, що я занадто переймаюсь своїм подальшим життям. А тепер воно проходить повз мене.
Мені здається, що сам Господь Бог допоміг нам зустрітись, щоб я допомагала їй та оберігала її, а вона веселила та смішила мене. Звичайно, як і у всіх друзів, у нас був такий час, коли ми зробили паузу у нашому спілкуванні. Вона вступила до коледжу, я залишилась у школі. Мені її дуже не вистачало, але я постійно відчувала її підтримку, хоч у неї не було часу, щоб зустрітись зі мною. Але так як моєї Олі на довго не вистачає, щоб виконувати одну роботу, то спершу вона вчилась, а потім облишила ту справу! І зі своєю новою компанією дівчат з коледжу кожного вечора почала «зависати» на дискотеках.
Так як її батьки працюють за кордоном, а вдома лише бабуся, зрозуміло, що за нею потрібно було слідкувати мені. Спершу я лише почала наголошувати на тому, що такий спосіб життя заважає її навчанню, але вона переконувала мене, що на першому курсі «нічого і паритись»! Я помітила, що моя краща подруга зійшла з правильного шляху, адже її батьки працюють не для того, щоб вона витрачала гроші на вечірках та дискотеках. Оля постійно пропонувала мені піти разом із нею, вона із захопленням повідомляла мені, що це настільки круто відриватись кожен вечір під музику з «друзями», забувши про все на світі. Але мої батьки були категорично проти походів до клубів чи нічних барів, почали забороняти мені спілкуватись з Ольгою. Я останнім часом просто не впізнавала поведінки, зовнішності, зміни інтересів Олі та все частіше і частіше помічала її у компаніях незнайомих хлопців.
Це все почало надзвичайно насторожувати мене, у мене з’явились думки про те, що Оля починає зловживати алкоголем, палінням. Я не дозволила собі навіть на мить подумати про прийом наркотичних речовин, але все ж щось мені постійно навіювало про це.
Одного вечора вона зателефонувала мені і наляканим, і як мені здалось, трохи дивним голосом промовила, що їй потрібна допомога. Я зрозуміла, що ось і настала кульмінація! Наперекір батькам, я пішла до Олі, тому що усвідомила те, що потрібно щось змінювати у житті близької мені людини. Ми стільки часу були разом, я просто повинна була не дозволити зламати їй своє життя! Хоч мої батьки запевняли, що вона сама повинна вирішити, як і з ким їй проводити вільний час, та я знала, що просто не маю права дозволити їй вчинити непоправну помилку!
Коли я примчала до Олі, то виявилось, що вона у хорошому гуморі, і після декількох келихів шампанського, їй хочеться гостріших відчуттів. Вона вирішила, що потрібно прикрашати і моє життя. Оля запропонувала мені випити, але я її навіть не слухала і почала вже прямо питати про те, що вона вживала на протязі цього часу , з ким знаходилась у стосунках. Вона, з великим небажанням та острахом, почала відповідати що лише приймала енергетики та слабоалкогольні напої, для підвищення настрою, її «подруга» з коледжу підтвердила це. В глибині душі, я зрозуміла, що ще нічого не втрачено і безмежно зраділа! Але те, що я почула від Олі пізніше, просто шокувало мене. Вона сказала, що сьогодні вона хоче «перейти на інший рівень» і прийняти «легкі» психотропні пігулки, які пропонували їй уже довгий час хлопці з її компанії. Мене ж вона викликала для того, щоб я, її найрідніша людина, прийняла їх разом із неї.
Почувши це у мене волосся стало дибки, я навіть не намагалась пояснити їй щось про «легкі» наркотики чи наслідки від їх прийому. Я лише зрозуміла, що той невидимий зв'язок , який скріпив нас уже багато років тому привів мене у правильне місце і правильний час. У моїй голові та вухах лише дзвеніла одна думка: «Хапай Олю і тікай мерщій з того проклятого клубу!»
Якщо чесно, я мало що пам’ятаю зі своїх подальші дії, але те що точно навіки закарбувалося у моїй пам’яті, так це пронизливе та дзвінке слово «НІ»!!! Я прокричала його настільки голосно, що увесь клуб та навіть два охоронці мерщій збіглись на нього…Більше я нічого не промовила, і не дозволила сказати Олі, я зрозуміла, що у тій ситуації маю право взяти на себе відповідальність за вибір своєї найкращої подруги, яка не могла тверезо оцінювати ситуацію. Я знала, що ніколи не пізно сказати «STOP», головне не зробити перший крок, не провести небезпечний експеримент над своїм життям, потрібно вчасно зійти, адже краще пізно, ніж ніколи!
Ми вилетіли кулею з того клубу і уже через метрів сімдесят я помітила сльози на очах у Олі. Вона мені сказала слова, які я буду пам’ятати все своє життя: «Тань, пробач мене, якщо зможеш… Я тебе чекала увесь цей час, чому ти так довго не приходила?!» У той момент я не могла нічого відповісти, у мене перехопило подих, я просто пригорнула її міцно-міцно. У тих обіймах була відповідь на її запитання. Вона звісно ж зрозуміла усе, що я хотіла їй сказати.
З того часу пройшов рік, ми пообіцяли один одному, що забудемо той жахливий випадок, як страшний сон. Ми ніколи не повертались до обговорення того часу, коли Оля віддалилась від мене. Вана усвідомила свою провину, і я можу з упевненістю сказати, що її характер, звички, вчинки покращились та і взагалі сама Ольга дуже змінилась. Легковажність замінилась почуттям обов’язку, впертість – люб’язністю, та все ж вона залишилась тою мрійливою та безтурботною дівчинкою, яку я вже знала дуже давно. Оля повернулась до школи, кожного дня демонструє бабусі успіхи у навчанні, допомагає по господарству. Її життя налагодилось, а ми залишились вірними та відданими один одному.
Якось вона сказала мені, що те моє «ні», яке я прокричала тоді у клубі, відкрило їй очі на світ, у який вона занурилась минулого року. Мій вигук-заперечення зміцнив наші відносини , також вона додала, що буде повсякчас мені вдячна, за те, що я просто в неї є!
Отже, можна зробити висновок, що у великому місті важко знайти друга, людину, яка б абсолютно підходила та взаємодоповнювала тебе, але ще важче – не втратити цього близьку людину, не зіпсувати стосунки через дрібницю або власний егоїзм. Кожен з нас є егоїстом у певній мірі, тим часом справжня дружба – це стосунки, які вимагають відданості, а іноді навіть самопожертви. Можна сміливо зауважити, що справжній друг, це дар із небес, який отримує кожна людина, головне зуміти побачити його. Іноді слово «ні» є навіть сильнішим за емоційною силою, ніж слово «так», адже існують ситуації коли друг потрапляє у біду і хоче (не розуміючи серйозності ситуації) залучити і тебе. У такому випадку своєю відмовою ви не лише продемонструєте своє негативне ставлення до захоплень чи дій товариша, а й закличете його залишити такий спосіб життя, який є згубним для вашої близької людини. У цьому і полягає безпечна дружба. Адже у такому випадку ваша відмова буде слугувати поштовхом для наступних дій: якщо ця людина посідає вагому позицію у вашому житті, ви повинні зробити все, щоб допомогти другу: морально чи матеріально, словом чи ділом, тому що ви маєте зробити все, щоб ваш друг зрозумів, що він не один, і ще потрібен вам.
Саме ви можете вселити надію, подарувати другий шанс, направити у потрібне русло вашого друга, а головне не зруйнувати той золотий зв'язок , яким Господь Бог поєднав вас назавжди!!!