Вівторок, 19.03.2024, 11:06
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Чернівецький міський Благодійний фонд Нова СІМ'Я


ШАРА!!!
Видео
Меню сайту
Форма входу
Не ошибись мечтой
Обними меня

Шляхи передачі



Як передається вірус?

Відкриття ВІЛ і вдосконалення серологічного тесту для діагностики вірусу дозволяють сьогодні з усією впевненістю сказати: зараження відбувається в результаті контакту з інфікованою кров’ю, при статевих контактах з інфікованими чи перентаральним шляхом (від матері до дитини).

Ймовірність передачі ВІЛ вищевказаними способами не однакова. Так, переливання інфікованої крові чи її продуктів майже завжди приводить до розвитку ВІЛ-інфекції у реципієнта  - ймовірність інфікування становить 90%. Ймовірність передачі від матері до дитини  - близько 30%; при одноразовому незахищеному вагінальному статевому контакті – 0,1%, анальному – 1,0% . При внутрішньовенному введенні наркотиків вона становить 30%. Розглянемо окремі шляхи передачі ВІЛ детальніше.

Зараження в результаті контакту з інфікованою кровю

До середини вісімдесятих в розвинених країнах ще реєструвались випадки зараження вірусом через інфіковану консервовану кров чи її препарати. Особливо часто інфікувались хворі гемофілією, оскільки вони найчастіше отримували препарати, що посилювали згортання крові. З 1985 року ведеться строгий контроль консервованої крові, а всю інфіковану кров негайно вилучають. Такі заходи, як відмова від необхідної трансфузії, систематична теплова стерилізація продуктів крові і плазми, виключення донорів, що належать до груп ризику, привели до того, що ризик зараження при переливанні крові зараз мінімальний. Ризик може полягати в тому, що донор може бути вже інфікованим, проте, ще не серопозитивним, тобто знаходитись в періоді «вікна», оскільки час, що пройшов між зараженням і здачею аналізів недостатній для появи антитіл.  

До окремої групи ризику належать споживачі ін’єкційних наркотиків (СІН). Саме серед цієї групи широко поширена практика багаторазового і колективного використання шприців. Ризик статевого інфікування серед цієї групи нижчий. Досліди показали, що після прийому наркотиків на шприці залишається близько 3х-4х мікролітрів крові. При багаторазовому використанні шприца, крові, що на ньому залишається, достатньо аби заразити інших. Ризик зараження ВІЛ для СІН визначається рядом факторів. Перш за все – числом партнерів, що приймають участь в груповому вживанні наркотика, кількістю здійснених ін’єкцій і властивостями ін’єкційного мед інструментарію. В Единбурзі уражння ВІЛ серед СІН, що зазвичай не обмінюються шприцами , становить 30%, між тими, хто обмінюється зрідка – 56%, між тими, хто регулярно обмінюється – 75%. 



Передача статевим шляхом

Вірус може передаватись від інфікованої людини як при гомосексуальних, так і при гетеросексуальних статевих зносинах – анальних, вагінальних чи оральних. Щоб оцінити тип зараження окремого пацієнта, слід провести ретельний сексуальний аналіз, при якому особливу увагу треба вернути на такі пункти:

  • Чи належить партнер до групи ризику? Ризик збільшується, якщо партнер наркозалежний чи гомосексуаліст. Те ж саме можна сказати про людей, нерозбірливих у виборі статевого партнера;
  • Як часто людина змінює статевих партнерів? З кожним новим зростає ризик зустріти серопозитивного.
  • Тип зв’язку і як часто він відбувається? Якщо припустити, що людина має ВІЛ-позитивного партнера, то ризик зараження тим вищий, чим частіші зносини. Виявилось також, що в деяких випадках інфекція поширюється швидше. Так, наприклад, при анальному контакті, ризик інфікування особливо високий для пасивного партнера.
  • Чи використовувався презерватив? Встановлено, що при використанні презерватива ризик інфікування ВІЛ в десять разів нижчий, ніж без нього.
  • Чи є ознаки венеричної або іншої інфекції в області геніталій?  Варто памятати, що її наявність полегшує зараження ВІЛ.

Не зважаючи на те, що при одноразовому незахищеному статевому акті ймовірність зараження низька, статевий шлях є домінантним. Високі показники зумовлені рядом факторів, що сприяють підвищенню ефективності передачі вірусу при статевих контактах: наявність у людини інфекцій, які передаються статевим шляхом; хронічні запальні захворювання статевих органів; часта зміна статевих партнерів; відсутність засобів захисту (презерватива чи латексних серветок).

Як ми вже говорили, невикористання засобів захисту при анальному, вагінальному та оральному сексі небезпечне. Проте, якщо розглядати ці три різновиди статевих зносин, то потрібно знати, що анальний контакт найбільш небезпечний, далі за ступенем ризику йде вагінальний, а потім – оральний секс.


 Передача від матері до дитини

ВІЛ-інфекція може передатись від матері до плоду лише в трьох випадках. Вірус може проникнути в плід ще в утробі матері. Це, як правило, залежить від того, на якій стадії у жінки ВІЛ-інфекція чи СНІД. Спричинити зараження дитини може і пошкодження на плаценті.

Також дитина може заразитись ВІЛ і під час пологів, адже саме тоді вона безпосередньо торкається слизових оболонок матері, де можуть бути рани, язви, а також рідини, що містять бактерії.

Проте, навіть якщо дитина народилась здоровою, вірус може потрапити з грудним молоком інфікованої жінки. Тому лікарі не радять грудне вигодовування ВІЛ-позитивним матерям.

       У всіх дітей, що народились від ВІЛ-позитивних матерів, в крові спочатку присутні  антитіла до ВІЛ. Це наслідок пасивної передачі антитіл від матері до дитини. Аби виявити, чи дійсно малюк ВІЛ-інфікований, через чотири тижні після народження роблять ПЦР-аналіз.  Але найбільш достовірний результат тест зможе дати лише через 6 місяців після народження.

Насправді, при правильному лікуванні матері і акуратних родах, дитина може народитись абсолютно здоровою. Імовірність інфікування новонароджених ВІЛ становить 30%. ВІЛ-інфіковані діти, як правило, народжуються у матерів, які перебувають на останньому етапі захворювання. Такі діти народжуються дуже слабкими, мало важать, і вже з народження можуть мати цілий «букет» хвороб. Як правило, ВІЛ-інфіковані діти не живуть довше року чи двох, адже їхній імунітет повністю ослаблений.

ВІЛ знаходиться практично у всіх біологічних рідинах людини, але в різних концентраціях.



Як ВІЛ не передається

Дослідження показали, що інфікування через піт, слину і сльози  виключені. Слина і сльози можуть містити дуже низькі концентрації вірусу, недостатні для інфікування. ВІЛ ніколи не знаходили в поті. Тому спільне використання посуду, рушників, користування загальним туалетом, ванною і т.д. не викликає побоювань.

Не передається вірус і через укуси комах: комарів, мух, кліщів, блощиць, ос, бджіл. Якщо кровосос вкусить ВІЛ-інфіковану людину, вірус загине в тілі комахи, бо може існувати лише в людських клітинах. Комарі не можуть переносити ВІЛ тому, що цей вірус гине  в шлунку комара.