Передача статевим шляхом Вірус може передаватись від інфікованої людини як при гомосексуальних, так і при гетеросексуальних статевих зносинах – анальних, вагінальних чи оральних. Щоб оцінити тип зараження окремого пацієнта, слід провести ретельний сексуальний аналіз, при якому особливу увагу треба вернути на такі пункти: Чи належить партнер до групи ризику? Ризик збільшується, якщо партнер наркозалежний чи гомосексуаліст. Те ж саме можна сказати про людей, нерозбірливих у виборі статевого партнера; Як часто людина змінює статевих партнерів? З кожним новим зростає ризик зустріти серопозитивного. Тип зв’язку і як часто він відбувається? Якщо припустити, що людина має ВІЛ-позитивного партнера, то ризик зараження тим вищий, чим частіші зносини. Виявилось також, що в деяких випадках інфекція поширюється швидше. Так, наприклад, при анальному контакті, ризик інфікування особливо високий для пасивного партнера. Чи використовувався презерватив? Встановлено, що при використанні презерватива ризик інфікування ВІЛ в десять разів нижчий, ніж без нього. Чи є ознаки венеричної або іншої інфекції в області геніталій?  Варто пам’ятати, що її наявність полегшує зараження ВІЛ.

Не зважаючи на те, що при одноразовому незахищеному статевому акті ймовірність зараження низька, статевий шлях є домінантним. Високі показники зумовлені рядом факторів, що сприяють підвищенню ефективності передачі вірусу при статевих контактах: наявність у людини інфекцій, які передаються статевим шляхом; хронічні запальні захворювання статевих органів; часта зміна статевих партнерів; відсутність засобів захисту (презерватива чи латексних серветок). Як ми вже говорили, невикористання засобів захисту при анальному, вагінальному та оральному сексі небезпечне. Проте, якщо розглядати ці три різновиди статевих зносин, то потрібно знати, що анальний контакт найбільш небезпечний, далі за ступенем ризику йде вагінальний, а потім – оральний секс.

Передача від матері до дитини ВІЛ-інфекція може передатись від матері до плоду лише в трьох випадках. Вірус може проникнути в плід ще в утробі матері. Це, як правило, залежить від того, на якій стадії у жінки ВІЛ-інфекція чи СНІД. Спричинити зараження дитини може і пошкодження на плаценті. Також дитина може заразитись ВІЛ і під час пологів, адже саме тоді вона безпосередньо торкається слизових оболонок матері, де можуть бути рани, язви, а також рідини, що містять бактерії. Проте, навіть якщо дитина народилась здоровою, вірус може потрапити з грудним молоком інфікованої жінки. Тому лікарі не радять грудне вигодовування ВІЛ-позитивним матерям.

У всіх дітей, що народились від ВІЛ-позитивних матерів, в крові спочатку присутні  антитіла до ВІЛ. Це наслідок пасивної передачі антитіл від матері до дитини. Аби виявити, чи дійсно малюк ВІЛ-інфікований, через чотири тижні після народження роблять ПЦР-аналіз.  Але найбільш достовірний результат тест зможе дати лише через 6 місяців після народження. Насправді, при правильному лікуванні матері і акуратних родах, дитина може народитись абсолютно здоровою. Імовірність інфікування новонароджених ВІЛ становить 30%. ВІЛ-інфіковані діти, як правило, народжуються у матерів, які перебувають на останньому етапі захворювання. Такі діти народжуються дуже слабкими, мало важать, і вже з народження можуть мати цілий «букет» хвороб. Як правило, ВІЛ-інфіковані діти не живуть довше року чи двох, адже їхній імунітет повністю ослаблений. ВІЛ знаходиться практично у всіх біологічних рідинах людини, але в різних концентраціях.